четвер, 19 грудня 2013 р.

Краткость - сестра таланта?


   Як я зрозуміла, блог, з якого я взяла цей допис, пропонує нам посміхнутись над ним. Але я була майже шокована! Тому, що це, власне, вже не смішно. Тому що ось так і "ознаймлюється" з літературою наша молодь. А "смішні" і "несучасні" письменники по декілька разів переписували сторінки і розділи, а коли - і цілу книгу! Навіщось шліфували мову! От іще дурниці! Кому це все у наш час потрібно?!
        Ні, посміхнутись мені зовсім не захотілось.

пʼятниця, 13 грудня 2013 р.

Дама здавала в багаж...

     Зайшла якось мова про дитячі вірші. Про ті, на яких росли колись ми, у більшості своїй -  російськомовні, і про ті, що їх читають нині малюкам. Як результат тієї розмови - я вирішила спробувати перекласти українською декілька віршиків з мого російськомовного дитинства. 
      Ось один із них

Дама сдавала в багаж
Диван,
Чемодан,
Саквояж,
Картину,
Корзину,
Картонку
И маленькую собачонку.

Выдали даме на станции
Четыре зелёных квитанции
О том, что получен багаж:
Диван,
Чемодан,
Саквояж,
Картина,
Корзина,
Картонка
И маленькая собачонка.

Вещи везут на перрон,
Кидают в открытый вагон.
Готово. Уложен багаж:
Диван,
Чемодан,
Саквояж,
Картина,
Корзина,
Картонка
И маленькая собачонка.

Но только раздался звонок,
Удрал из вагона щенок.

Хватились на станции Дно:
Потеряно место одно.
В испуге считают багаж:
Диван,
Чемодан,
Саквояж,
Картина,
Корзина,
Картонка…
-Товарищи! Где собачонка?

Вдруг видят: стоит у колёс
Огромный взъерошенный пёс
Поймали его – и в багаж,
Туда, где лежал саквояж,
Картина,
Корзина,
Картонка,
Где прежде была собачонка.

Приехали в город Житомир.
Носильщик пятнадцатый номер
Везёт на тележке багаж:
Диван,
Чемодан,
Саквояж,
Картину,
Корзину,
Картонку…
А сзади ведут собачонку.

Собака-то как зарычит,
А барыня как закричит:
-Разбойники! Воры! Уроды!
Собака – не той породы!

Швырнула она чемодан,
Ногой отпихнула диван,
Картину,
Корзину,
Картонку…
-Отдайте мою собачонку!

-Позвольте, мамаша! На станции,
Согласно багажной квитанции
От вас получили багаж:
Диван,
Чемодан,
Саквояж,
Картину,
Корзину,
Картонку
И маленькую собачонку.

Однако
За время пути
Собака
Могла подрасти!

Пані здавала в багаж
Валізу,
Диван,
Саквояж,
Картину,
Корзину,
Горнятко
І крихітне собачатко.

Одержала пані на станції
Чотири зелені квитанції
Що взято у неї багаж:
Валізу,
Диван,
Саквояж,
Картину,
Корзину,
Горнятко
І крихітне собачатко.

Речі везуть на перрон,
Кидають в відкритий вагон.
Ну ось. Розмістився багаж:
Валіза,
Диван,
Саквояж,
Картина,
Корзина,
Горнятко,
І крихітне собачатко.

Але – ще й дзвінка не було –
Щеня із вагона втекло.

На станції Дно похопились:
Здається щось загубилось.
Швиденько рахують багаж:
Валіза,
Диван,
Саквояж,
Картина,
Корзина,
Горнятко,
-Ой леле! А де ж собачатко?

Аж глянули: біля бордюра
Кудлата стоїть собацюра
Впіймали її – та в багаж,
Туди, де лежав саквояж,
Картина,
Корзина,
Горнятко,
Де було оте собачатко.

Приїхали в місто Житомир.
Носильник пятнадцятий номер
Везе на візочку багаж:
Валізу,
Диван,
Саквояж,
Картину,
Корзину,
Горнятко…
Позаду ведуть собачатко.

Собацюра як загарчить,
Як пані-то заверещить:
-Виродки! Злодії! Ой!
Пес цей – зовсім не той!

Валізу вона швиргонула,
Дивана ногою копнула,
Картину,
Корзину,
Горнятко…
-Віддайте моє собачатко!

-Перепрошую, пані! На станції,
Згідно цієї квитанції
Взято від вас у багаж:
Валізу,
Диван,
Саквояж,
Картину,
Корзину,
Горнятко
І крихітне собачатко.

Та минув
У дорозі час,
І песик
Підріс у вас!

середа, 11 грудня 2013 р.

Числа Фібоначчі

         У школі - Тиждень математики. Знайшла ось таку цікаву анімацію, яку можна використати на уроці математики. А також на уроці, скажімо, художньої культури чи біології. Тому що мультик - про математичну основу гармонії у природі.



вівторок, 10 грудня 2013 р.

Антуан де Сент-Екзюпері "Маленький принц"

        
      Маленькому принцу - 70 років. (Казка вперше вийщла друком 1943 року). Та у Маленького принца немає віку. "Я житиму на одній із зірок, я там сміятимусь, і коли ти подивишся вночі на небо, це буде так, наче всі зорі сміються. Ти матимеш зорі, що вміють сміятися! " І він сміється. Для тих, хто вміє його чути.  
        Якщо дитина не прочитає, скажімо, "Гаррі Поттера", вона навряд чи що втратить (не те, щоб я проти "Гаррі Поттера", проте чогось нового, особливого, необхідного для виховання душі там немає, а от зайвого наплетено чимало). А от якщо ніколи не прочитає "Маленького принца"... І що? Та, власне, нічого. Крім того, що це одна з тих книжок, яка здатна виховувати в людині - людину. А за тієї дійсності, яку ми маємо сьогодні, світ Маленького принца - взагалі ковток свіжого повітря. 
    Книжку давно розтягнули на цитати і заїздили їх. Та цитати від того, що їх розтиражували, зовсім не втрачають ані своєї глибини, ані мудрості. Це розум втрачає здатність їх усвідомити, людське вухо втрачає здатність їх чути, око - бачити. Але головного очима не побачиш. Чи не так, принце?
   "Маленького принца" потрібно батькам прочитати з дитиною. І розділити з дитиною її сприйняття. 
     Підліткам - якщо не читали в дитинстві, якщо читали - теж. Неодмінно. Хоча б тому, що не знаю іншої книги, яка б краще пояснювала, що є кохання і що є дружба.    Дорослим - щоб згадати забутий, забитий - затягнутий життєвим намулом - дитячий ясний погляд на світ, щоб згадати про зорі, щоб стерти пил "заїздженості" з отих самих цитат. 
       Щоб відчути, що у Маленького принца немає віку. 
       Щоб не бути баобабами. 



Олександр Блок "Скіфи"


понеділок, 2 грудня 2013 р.

Що почитати?

Казки Ганса-Крістіана Андерсена

   Отже, казки Андерсена. І щонайперше - абсолютно геніальний твір, який в підлітковому віці - читати обов'язково, дорослим - перечитувати обов'язково, і обов'язково зі своїми дітьми. Я маю на увазі "Нове вбрання короля". Це навіть не казка, це - притча, дія якої відбувається повсякчас і повсюди навколо нас. Ми постійно зустрічаємось у житті з "голими королями", пишне і розкішне вбрання яких один поперед одного вихваляють ті, хто боїться висловити власну думку. Зовсім не сподобався фільм чи книга? Але ж хвалять! Що, я гірший за всіх? "Ах, яке красиве це нове вбрання короля!" Здається вкрай нерозумною якась карколомна теорія? Але ж її висунув, мабуть, вчений, а я, мабуть, дурний, якщо не бачу в ній сенсу! "Ах, яке красиве це нове вбрання короля!" А ейфорія навколо так званих "зірок"! Самісінькі "голі королі", куди не поглянь. Браво, Гансе-Крістіане! І хто замислився в дитинстві над Вашим голим королем, той, можливо, навчиться бачити їх у житті. Адже найстрашніше - якщо у казці правду висловлює вголос дитина, то у нашому сучасному житті дітей, на жаль, змелечку вчать хвалити шати голих королів.
      Не полінуйтесь перечитати казки Андерсена, навіть якщо ви давно вже не дитина (або, власне, ще є нею, але вважаєте себе цілком уже дорослим). А якщо візьмете до рук томик більший, ніж звичайна збірочка з десятка найвідоміших казок, то відкриєте для себе і нового, незнайомого Андерсена.

Товстий і тонкий

  Пропоную дві ілюстрації до оповідання Антона Павловича Чехова "Товстий і тонкий".

  Ось такими побачив персонажів художник-графік і мультиплікатор Сергій Алімов.

    А ось такими одного дня раптом побачила їх я на полиці власної книжкової шафи.
 І чудово ж передають характери чеховських чиновників!
  

пʼятниця, 29 листопада 2013 р.

       Запропонувала шести- та семикласникам запитати у батьків, які книги вони любили у дитинстві. Зрозуміло, що далеко не всі виконали це прохання, але декілька досить цікавих результатів маємо. 
      Стиль зберігаю "авторський", от хіба що помилки виправляю.

        Вероніка Шкарупа, 6-Б клас.
   "Улюблена книга мого батька в дитинстві - це "Пригоди капітана Блада" Рафаеля Сабатіні. Головний герой книги - капітан піратського судна Блад. В повісті описуються його морські пригоди та битви. Капітан Блад - мужній, благородний, шляхетний, він завжди захищав бідних та відстоював справедливість.
   Найулюбленішою книгою в дитинстві моєї мами була книга "Пригоди Карлсона" шведської письменниці Астрід Ліндгрен. В ній розповідається про веселі пригоди Малюка та Карлсона. Карлсон - не зовсім той герой, з якого слід брати приклад. Але, незважаючи на свою вередливість і хвалькуватість, він є справжнім другом. А от улюбленими книгами моїх дідуся та бабусі були українські народні казки. У них хоробрі та кмітливі герої отримують перемогу над підступними та злими".




        Маргарита Харитонова, 6-Б клас.
   "Мій тато любив читати книгу про "Силуети винахідників". Ще він читав про Юрія Гагаріна. Мій тато збирав грпоші, щоб читати книги. Він всі свої книги купляв на свої гроші. "Силуети винахідників" мій тато придбав собі у тротьому класі"

        Михайло Махлай, 6-Б клас.
    "Книги у житті моїх батьків були незмінним помічником, другом, порадником.. Вони дуже любили їх читати.
    Найбільше у нашій сім'ї читав мій тато. Самими улюбленими його книгами були "Том Сойєр", "Робінзон Крузо. Мій батько обожнював книгу "Робінзон Крузо". В ній розповідалося про те, як один корабель попав у катастрофу. В живих лишилася одна людина. Її занесло на ненаселений острів. І ось в цій книзі розповідалося, як ця людина виживала..
    P.S. Ми читаюча сім'я.
    Ще одне P.S. У творі були мій тато Володимир. Книга Марка Твена "Том Сойєр" і "Робінзон Крузо" Даніеля Дефо.



        Бардей Олег, 6-Б клас.
   "Мої батьки ще досі читають книги. І в моєму віці читали ті книги, що у мене в шафі стоять.
    Ці книги є особливими, тому що вони цікаві. Це були "Записки Шерлока Холмса", Сат-Ок "Білий мустанг", Жюль Верн "Двадцять тисяч льє під водою", "Пригоди Тома Сойєра і Гекльберрі Фінна". Також читає моя сестра Катя. Вона читала багато книжок у своєму житті. Такі, як "Робін Гуд", "Айвенго", "Острів скарбів", "Робінзон Крузо", "Хроніки Нарнії"


        Єремеєва Настя, 7-Б клас.
   "Мій батько дуже любив у дитинстві читати Шевченкові твори. Він із захопленням розповідав мені про життя Шевченка. А коли я запитала у нього "Яка твоя улюблена книга?" він відповів "Моя улюблена книга "Кобзар". Потім мені мама розповіла, що коли народився мій старший братик, батько наполягав, щоб його назвали Тарас, на честь видатного письменника і художника Тараса Григоровича Шевченка"
   

середа, 27 листопада 2013 р.

Ольга Юліанівна Кобилянська

 150 років від дня народження 
Ольги Кобилянської.
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0

    Навряд чи помилюсь, якщо припущу, що Ольгу Кобилянську значно більше знають у Західній Україні, ніж у Східній. У Чернівцях Ольга Юліанівна - гордість міста, можна сказати - його візитівка.
Пам'ятник Ользі Кобилянській у Чернівцях.

Вулиця імені Ольги Кобилянської у Чернівцях. 

     Визнаю, що мова Ольги Юліанівни здається складною східноукраїнському читачеві. Навіть у нас, хоча наш регіон скоріше Західний, аніж Східний, доводилось чути: складно читати, слова якісь не наші.  А шкода. Тому що твори Кобилянської - це справжні жіночі романи. У найкращому сенсі цього слова. Такі, які мають задавати планку жанру. У статтях про її творчість люблять наголошувати на мотивах соціальних, ідеях прогресивних. Все так. Все є. А проте - це твори про жінку, про родину, про стосунки, про кохання, про пристрасть, якщо бажаєте. (Прочитайте "У нелілю рано зілля копала"). Коли у 90-х з'явився серіал "Царівна", здивування-то яке викликав! Це ж така історія - та куди там "милу" мексиканському! Чий, чий твір? Кобилянської? Та ви що?! Та як же це? А у школі здавалося... Та у школі взагалі якусь іншу Кобилянську "проходили"! Тому шо теж - "мотиви", "ідеї".  "Земля"! "Тема влади землі над селянином, над людиною" . А "Земля", між іншим, теж про людські стосунки, і там там теж такі пристрасті! 
   Спробуйте почитати Кобилянську для душі. Попри шкільний стереотип, попри незвичність мови. 






      Екранізації
http://www.ex.ua/727277   Царівна
http://www.ex.ua/11360307  Меланхолійний вальс

вівторок, 26 листопада 2013 р.

    


Некоторые говорят, что чудес не бывает. А как же книги? Они реальны. Проведите пальцами по странице. Сожмите в руках обложку. Можете даже попробовать картонный уголок на зуб, как монету. Никакого мошенничества! Там живет волшебство. Там останавливается время. Там можно не умирать. Так что не слушайте некоторых — каждый из нас сталкивался с чудом… по ту сторону книги.

Надея Ясминска. Книгармония

Мистецтво книжкової ілюстрації

       Сьогодні у цій рубриці - український художник Владислав Єрко. Казкові, яскраві (яскраві якщо не різнобарв'ям, то майстерністі виконання), десь містичні, десь сюрреалістичні роботи Єрка набули такої популярності, що мені важко уявити, що його можна не знати. Але... Не знають. Навіть якщо бачили книжки з його ілюстраціями (ну треба бути абсолютно відірваною від поняття "книга" людиною, щоб жодного разу не бачити цих книжок!), не мають ані найменшого уявлення, хто їх автор. А художник - наш співвітчизник, наш сучасник. І він створює світову славу українському книговидавництву. Не знають. Проте чомусь ледь-ледь "зазвездится" (вибачте, не можу дібрати українського відповідника) якась особа на сцені, чи десь біля сцени - знають. 
        Ілюстрації Єрка до казок іноді звинувачують в тому, що вони заскладні для дитини. Але, на мою думку, це  залежить виключно від того, на чому дитину виховують. Деякі сучасні потворні мультфільми (адже простіше включити дитині мультик - та будь-який, без різниці! - ніж посидіти разом, читаючи і розглядаючи гарну книгу) здатні на усе життя зіпсувати естетичний смак. 
        А смаки слід виховувати. Наприклад, такими книгами і такими ілюстраціями.
Г.-К. Андерсен "Кресало"

Г.-К. Андерсен "Снігова королева"


"Казки туманного Альбіону"

А. де Сент-Екзюпері "Маленький принц"


Р. Бах "Чайка на ім'я Джонатан Лівінгстон"

Інтерв'ю з художником

понеділок, 25 листопада 2013 р.

"Ромео і Джульєтта" в ілюстраціях

     Юні Шекспірівські закохані з Верони надихали багатьох художників в різні часи. І я теж у своїх вправах з олівцем та папером не оминула цей вічний сюжет, хоча мої улюблені п'єси - "Гамлет" і "Багато галасу з нічого". Та до улюблених творів я ще повернуся, а сьогодні  - Ромео Монтеккі і Джульєтта Капулетті. 
   Ролик створювався до шкільного Тижня англійської мови і літератури, музику взято з сучасного мюзіклу "Ромео і Джульєтта"


Іван Семенович Нечуй-Левицький

Сьогодні виповнюються 175 років від дня народження Івана Нечуя-Левицького.
http://uk.wikipedia.org/wiki/%CD%E5%F7%F3%E9-%CB%E5%E2%E8%F6%FC%EA%E8%E9

   Нечуя-Левицького в Україні знають навіть ті, хто взагалі нічого не читає. Ну хто, скажіть, не знайомий з "Кайдашевою сім'єю"? А з бабою Параскою і з бабою Палажкою? Свого часу зеленим дівчиськом, школяркою, читаючи вперше суперечки і незгоди Кайдашів, я теж сміялася. Тепер, по роках, над цими сторінками хочеться... плакати. Тому що повість Івана Семеновича дуже актуальна і сьогодні. На жаль. 
 






Кайдаші у малюнках Анатолія Базилевича 

        Також із шкільної програми пам'ятають ще один твір  - "Микола Джеря". Але хочу нагадати і про інші твори чудового майстра слова.









Читайте із задоволенням!
А можна і екранізацію подивитись 
Тільки обов'язково після книги. Адже найкращі "екранізації" створює наша уява.

субота, 23 листопада 2013 р.


         Перший захід, який я проводила, коли прийшла працювати бібліотекарем у СЗШ № 8. Музична вистава "Бременські музики". Ці чарівні маленькі актори уже давно закінчили школу.


Здоровий спосіб життя

     З 18 по 22 листопада в школі проводився Тиждень знань з основ безпеки життєдіяльності. Ролик було створено для уроку на тему "Здоровий спосіб життя". 

Листи Тетяни і Онєгіна з роману О. Пушкіна "Євгеній Онєгін"




                           Лист Тетяни читає актриса Ольга Будіна



 Лист Онєгіна читає актор Костянтин Хабенський 

четвер, 21 листопада 2013 р.

Наша бібліотека







Мистецтво книжкової ілюстрації

    Читаючи книгу, всі ми за допомогою своєї уяви - і авторського слова - бачимо її героїв. Але тільки художнику вдається втілити цю уяву в малюнку так, що ми дивимось і дивуємся: як іншій людині вдалось зобразити те, що існувало в моїй уяві? Або й навпаки - уявлялось інше, а малюнок назавжди робить цього персонажа для нас таким, як зобразив його художник. Хороший ілюстратор здатен пробудити цікавість до книжки і зробить це краще, ніж будь-які інші рекомендації прочитати саме цей твір 
     Отже: один із найулюбленіших моїх художників-ілюстраторів - Савва Бродський.

Олександр Грін "Пурпурові вітрила"


Вільям Шекспір "Гамлет"


Мігель де Сервантес "Дон Кіхот"