Ольга Юліанівна Кобилянська

150 років від дня народження

Ольги Кобилянської.

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0

Навряд чи помилюсь, якщо припущу, що Ольгу Кобилянську значно більше знають у Західній Україні, ніж у Східній. У Чернівцях Ольга Юліанівна - гордість міста, можна сказати - його візитівка.

Пам'ятник Ользі Кобилянській у Чернівцях.

Вулиця імені Ольги Кобилянської у Чернівцях.

Визнаю, що мова Ольги Юліанівни здається складною східноукраїнському читачеві. Навіть у нас, хоча наш регіон скоріше Західний, аніж Східний, доводилось чути: складно читати, слова якісь не наші. А шкода. Тому що твори Кобилянської - це справжні жіночі романи. У найкращому сенсі цього слова. Такі, які мають задавати планку жанру. У статтях про її творчість люблять наголошувати на мотивах соціальних, ідеях прогресивних. Все так. Все є. А проте - це твори про жінку, про родину, про стосунки, про кохання, про пристрасть, якщо бажаєте. (Прочитайте "У нелілю рано зілля копала"). Коли у 90-х з'явився серіал "Царівна", здивування-то яке викликав! Це ж така історія - та куди там "милу" мексиканському! Чий, чий твір? Кобилянської? Та ви що?! Та як же це? А у школі здавалося... Та у школі взагалі якусь іншу Кобилянську "проходили"! Тому шо теж - "мотиви", "ідеї". "Земля"! "Тема влади землі над селянином, над людиною" . А "Земля", між іншим, теж про людські стосунки, і там там теж такі пристрасті!

Спробуйте почитати Кобилянську для душі. Попри шкільний стереотип, попри незвичність мови.