Коляда

У пісні, яку виконує гурт "Менестрелі" поєднано два вірші Богдана-Ігоря Антонича - "Різдво" та "Коляда". Спочатку мені випадково трапився вірш "Коляда", який надзвичайно сподобався. Я його якось одразу, ледве не з першого прочитання, вивчила і постійно повторювала. А потім з'явилась ідея відеоролика, знайшлось таке чудове музичне виконання - і от що вийшло в результаті. Свята Різдвяно-новорічного циклу вже наближаються, починаєм створювати настрій

Запрошуємо до нашої бібліотеки!

Краткость - сестра таланта?

http://smaila.ru/post138804332

   Як я зрозуміла, блог, з якого я взяла цей допис, пропонує нам посміхнутись над ним. Але я була майже шокована! Тому, що це, власне, вже не смішно. Тому що ось так і "ознаймлюється" з літературою наша молодь. А "смішні" і "несучасні" письменники по декілька разів переписували сторінки і розділи, а коли - і цілу книгу! Навіщось шліфували мову! От іще дурниці! Кому це все у наш час потрібно?!

        Ні, посміхнутись мені зовсім не захотілось.

Дама здавала в багаж...

     Зайшла якось мова про дитячі вірші. Про ті, на яких росли колись ми, у більшості своїй -  російськомовні, і про ті, що їх читають нині малюкам. Як результат тієї розмови - я вирішила спробувати перекласти українською декілька віршиків з мого російськомовного дитинства. 

      Ось один із них

Дама сдавала в багаж Диван, Чемодан, Саквояж, Картину, Корзину, Картонку И маленькую собачонку. Выдали даме на станции Четыре зелёных квитанции О том, что получен багаж: Диван, Чемодан, Саквояж, Картина, Корзина, Картонка И маленькая собачонка. Вещи везут на перрон, Кидают в открытый вагон. Готово. Уложен багаж: Диван, Чемодан, Саквояж, Картина, Корзина, Картонка И маленькая собачонка. Но только раздался звонок, Удрал из вагона щенок. Хватились на станции Дно: Потеряно место одно. В испуге считают багаж: Диван, Чемодан, Саквояж, Картина, Корзина, Картонка… -Товарищи! Где собачонка? Вдруг видят: стоит у колёс Огромный взъерошенный пёс Поймали его – и в багаж, Туда, где лежал саквояж, Картина, Корзина, Картонка, Где прежде была собачонка. Приехали в город Житомир. Носильщик пятнадцатый номер Везёт на тележке багаж: Диван, Чемодан, Саквояж, Картину, Корзину, Картонку… А сзади ведут собачонку. Собака-то как зарычит, А барыня как закричит: -Разбойники! Воры! Уроды! Собака – не той породы! Швырнула она чемодан, Ногой отпихнула диван, Картину, Корзину, Картонку… -Отдайте мою собачонку! -Позвольте, мамаша! На станции, Согласно багажной квитанции От вас получили багаж: Диван, Чемодан, Саквояж, Картину, Корзину, Картонку И маленькую собачонку. Однако За время пути Собака Могла подрасти!

Пані здавала в багаж Валізу, Диван, Саквояж, Картину, Корзину, Горнятко І крихітне собачатко. Одержала пані на станції Чотири зелені квитанції Що взято у неї багаж: Валізу, Диван, Саквояж, Картину, Корзину, Горнятко І крихітне собачатко. Речі везуть на перрон, Кидають в відкритий вагон. Ну ось. Розмістився багаж: Валіза, Диван, Саквояж, Картина, Корзина, Горнятко, І крихітне собачатко. Але – ще й дзвінка не було – Щеня із вагона втекло. На станції Дно похопились: Здається щось загубилось. Швиденько рахують багаж: Валіза, Диван, Саквояж, Картина, Корзина, Горнятко, -Ой леле! А де ж собачатко? Аж глянули: біля бордюра Кудлата стоїть собацюра Впіймали її – та в багаж, Туди, де лежав саквояж, Картина, Корзина, Горнятко, Де було оте собачатко. Приїхали в місто Житомир. Носильник п’ятнадцятий номер Везе на візочку багаж: Валізу, Диван, Саквояж, Картину, Корзину, Горнятко… Позаду ведуть собачатко. Собацюра як загарчить, Як пані-то заверещить: -Виродки! Злодії! Ой! Пес цей – зовсім не той! Валізу вона швиргонула, Дивана ногою копнула, Картину, Корзину, Горнятко… -Віддайте моє собачатко! -Перепрошую, пані! На станції, Згідно цієї квитанції Взято від вас у багаж: Валізу, Диван, Саквояж, Картину, Корзину, Горнятко І крихітне собачатко. Та минув У дорозі час, І песик Підріс у вас!

Числа Фібоначчі

         У школі - Тиждень математики. Знайшла ось таку цікаву анімацію, яку можна використати на уроці математики. А також на уроці, скажімо, художньої культури чи біології. Тому що мультик - про математичну основу гармонії у природі.

Антуан де Сент-Екзюпері "Маленький принц"

        

      Маленькому принцу - 70 років. (Казка вперше вийщла друком 1943 року). Та у Маленького принца немає віку. "Я житиму на одній із зірок, я там сміятимусь, і коли ти подивишся вночі на небо, це буде так, наче всі зорі сміються. Ти матимеш зорі, що вміють сміятися! " І він сміється. Для тих, хто вміє його чути.  

        Якщо дитина не прочитає, скажімо, "Гаррі Поттера", вона навряд чи що втратить (не те, щоб я проти "Гаррі Поттера", проте чогось нового, особливого, необхідного для виховання душі там немає, а от зайвого наплетено чимало). А от якщо ніколи не прочитає "Маленького принца"... І що? Та, власне, нічого. Крім того, що це одна з тих книжок, яка здатна виховувати в людині - людину. А за тієї дійсності, яку ми маємо сьогодні, світ Маленького принца - взагалі ковток свіжого повітря. 

    Книжку давно розтягнули на цитати і заїздили їх. Та цитати від того, що їх розтиражували, зовсім не втрачають ані своєї глибини, ані мудрості. Це розум втрачає здатність їх усвідомити, людське вухо втрачає здатність їх чути, око - бачити. Але головного очима не побачиш. Чи не так, принце?

   "Маленького принца" потрібно батькам прочитати з дитиною. І розділити з дитиною її сприйняття. 

     Підліткам - якщо не читали в дитинстві, якщо читали - теж. Неодмінно. Хоча б тому, що не знаю іншої книги, яка б краще пояснювала, що є кохання і що є дружба.    Дорослим - щоб згадати забутий, забитий - затягнутий життєвим намулом - дитячий ясний погляд на світ, щоб згадати про зорі, щоб стерти пил "заїздженості" з отих самих цитат. 

       Щоб відчути, що у Маленького принца немає віку. 

       Щоб не бути баобабами. 

Олександр Блок "Скіфи"